Дев’ятого листопада студенти та співробітники ДонНАБА мали змогу прослухати лекцію та поспілкуватись з відомим український журналістом, публіцистом, поетом, прозаїком, перекладачем і колумністом Миколою Рябчуком. Нема потреби говорити про те, наскільки цікавою людиною та співбесідником є Микола Юрійович. Будучи одночасно й віце-президентом Українського центру міжнародного ПЕН-клубу, кандидатом політичних наук, старшим науковим співробітником відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України, він у ході спілкування з аудиторією слухачів охопив широке коло питань, задовольнивши інтереси і зацікавлених сучасною політикою, й тих, хто переймається проблемами розвитку сучасної української культури, літератури, мистецтва, тощо.

Зустріч у ДонНАБА з Миколою Рябчуком

Микола Юрійович – сучасна й вельми динамічна людина. Швидка та жива реакція на питання, довірливість інтонації у ході спілкування, надзвичайна ерудованість та широкий кругозір прийшлись до смаку молодіжній аудиторії Академії. Сам пан Микола називає себе українським космополітом – і це не блюзнірство. Це його справжня світоглядна позиція та ціннісний орієнтир. Він щиро переконаний в гуманістичному характері такого підходу до сьогодення, що однозначно проявилось в детальному аналізі під час лекції поняття «соціальний капітал».

Наприкінці нотаток «по слідам зустрічі» хочеться відмітити наступне. У поетичному циклі «Фортеця», написаним Миколою Юрійовичем у 1980-ті роки, є такий вірш:

землетруси ворушать
кістками страченого покійника
наче течія водоростями

вирок миші читають
сургучеву печать прогризли

потерта корона
від короля лишилась
і мумія королеви
і пишні панти
i>

тільки завис у повітрі
гук барабанів і
прокидаються мешканці
кожної ночі
від невідомих пострілів

Тож, окидаючи оком сьогодні ту ситуацію, в який опинилась Україна, Донбас, накладаючи її на розлогу картину всесвітньої історії з її хаотичними рухами то в минуле, то в майбуття, то на Захід, а то – на Схід, невимушено розумієш те, наскільки амбівалентна вона ємкому і яскравому образу старої фортеці, намальованому поетом й приведеному вище в пророчому поетичному етюді. Залишається лише шкодувати за тим, що на даний час Микола Юрійович віддає перевагу есеїстиці, а не поетичним вправам.

Зустріч у ДонНАБА з Миколою Рябчуком